Українському бізнесу варто розглядати вступ до Європейського Союзу не лише як політичний процес або виконання регуляторних вимог. Йдеться про зміну всієї системи економічних відносин: доступу до технологій і капіталу, участі у виробничих ланцюгах, правил обігу товарів та виходу на зовнішні ринки.
Про це говорив Тарас Качка, Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України (липень 2025 – липень 2026 років), під час панелі «Торговельна політика України в період вступу до ЄС» у межах Другого міжнародного торговельного форуму, який відбувся 9 липня в Києві.
Українська торгівля вже пройшла випробування, яких не передбачають стандартні стратегії
З 2022 року український експорт працює в умовах руйнування виробничих потужностей, фізичних обмежень і блокування торговельних шляхів. Попри це, бізнес продовжує перебудовувати логістику, знаходити нових партнерів і змінювати підходи до роботи на зовнішніх ринках.
«Українська торгівля на диво сильна і сама себе розвиває, незважаючи на всі обставини. З 2022 року ми написали власну історію того, як торгівля може виживати в умовах блокади та різких фізичних обмежень», — наголосив Тарас Качка.
За його словами, скорочення фізичних обсягів експорту не означає відсутності можливостей для розвитку. Бізнес може продавати менше, але дорожче та якісніше, формувати стабільніші відносини з покупцями та шукати спеціалізовані ніші не лише на нових, а й на вже знайомих ринках.
Саме цей практичний досвід має бути основою державної політики. Ефективна торговельна та промислова політики повинні спиратися на реальні потреби українського бізнесу, а не на абстрактні моделі, що не враховують специфіку та виклики, в яких працює економіка України. На цьому підході ґрунтується і схвалена урядом Експортна стратегія України до 2030 року.
Водночас торговельний дефіцит у воєнний період не можна оцінювати лише як негативний показник. Значну частину імпорту становлять компоненти для оборонної промисловості, паливо, автомобілі, медикаменти та інші товари, необхідні суспільству і фронту. Тому імпорт сьогодні також забезпечує стійкість держави та роботу українського виробництва.
Членство в ЄС змінює не одну угоду, а всю модель економічної інтеграції
Вступ України до ЄС означатиме перехід від відносин, побудованих на Угоді про асоціацію, до повноцінної участі у внутрішньому ринку Союзу. Це найбільша економічна угода, яку ми можемо собі уявити.
Для українського бізнесу ринок ЄС важливий не лише як напрям збуту. Це головне джерело технологій та обладнання, капіталу й інвестицій, а також простір, у якому українські компанії можуть долучатися до виробничих ланцюгів, закуповувати компоненти та співпрацювати з міжнародними корпораціями.
Тому під час підготовки до членства недостатньо оцінювати лише майбутні зміни тарифів або обсяги експорту до окремих держав. Значно важливішим є те, як українські підприємства інтегруватимуться у спільний економічний простір.
Європейська інтеграція не звужує географію експорту
Поглиблення торгівлі з ЄС не суперечить диверсифікації експорту. Навпаки, членство розширює економічний периметр, у якому зможуть працювати українські компанії.
Цей периметр охоплює не лише держави Євросоюзу, а й країни Європейської асоціації вільної торгівлі, Балкани та Туреччину. Важливу роль відіграють правила пан’євросередземноморської кумуляції походження товарів, які дозволяють підприємствам із різних країн використовувати компоненти одне одного у спільних виробничих ланцюгах.
Після вступу Україна також стане частиною системи торговельних угод ЄС із країнами Південно-Східної Азії, Латинської Америки та Африки. Отже, європейська інтеграція створює не лише глибший доступ до основного ринку, а й додаткові можливості на ринках, де українські експортери вже працюють або прагнуть посилити присутність.
Нетарифна інтеграція визначатиме реальні можливості компаній
Одним із ключових напрямів є робота над Угодою про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів — ACAA, або «промисловим безвізом». Її значення полягає не тільки в охопленні окремих секторів, а передусім у створенні горизонтальної інфраструктури довіри: систем акредитації, метрології та оцінки відповідності.
Такі механізми дозволяють іноземному партнеру бути впевненим, що характеристики української продукції підтверджені за зрозумілими й визнаними правилами. Це зменшує технічні бар’єри та спрощує вихід виробників на європейський ринок.
«Інтеграція з Європейським Союзом у нетарифних питаннях — це підводна частина айсберга всієї економічної інтеграції. Вона дає більше прибутку, ніж формальне зняття чи поява мит», — пояснив Тарас Качка.
Показовим є досвід застосування сертифікатів EUR.1. На початку дії Угоди про асоціацію частина підприємців сприймала необхідність їх оформлення як додатковий адміністративний тягар. Згодом підтвердження походження товарів стало звичним елементом експортних моделей багатьох компаній.
Схожа трансформація відбулася в аграрному секторі. Наближення законодавства у сфері безпечності харчових продуктів спочатку вимагало від бізнесу адаптації, але надалі дало змогу розширювати коло експортерів і розвивати пов'язаних виробництв, зокрема переробки й виробництва кормів.
Водночас швидкість інтеграції відрізнятиметься залежно від галузі. Для машинобудування та обладнання ACAA може охопити широкий спектр продукції. У фармацевтиці процес буде тривалішим через високий рівень регулювання, хоча українські виробники вже сьогодні можуть розглядатися як частина майбутніх європейських виробничих ланцюгів.
Для бізнесу вступ до ЄС буде важливий не лише як політична подія чи формальна дата набуття членства. Його практичний ефект визначатиметься темпами та послідовністю впровадження європейських правил і здатністю українських підприємств використовувати їх для залучення інвестицій, інтеграції до виробничих ланцюгів і розширення експорту.
2-й Міжнародний торговельний форум організовано Офісом Віцепрем'єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України спільно з Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України. Форум проведений за експертної та організаційної підтримки ГС «Фонд підтримки реформ в Україні» у межах програми міжнародного співробітництва STEP IN 2 EU, що співфінансується урядами Німеччини та Норвегії, а також Європейським Союзом у межах ініціативи EU4Business за підтримки Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH.
