На 15-му засіданні Національної ради реформ, яке було присвячене реформі регуляторів на ринках природних монополій та фінансових ринків, додатково було ухвалено стратегічні рішення у галузях сільського господарства та державних комунікацій.
Доповідаючи про статус виконання рішень Національної ради реформ, її секретар, а також Заступник Глави Адміністрації Президента України, Дмитро Шимків нагадав учасникам засідання про необхідність схвалення Єдиної комплексної Стратегії та Плану дій розвитку сільського господарства та сільських територій. Раніше Стратегія була розроблена та подана для коментування Міністерством аграрної політики України на одному з попередніх засідань членам Нацради. З урахуванням кількох зауважень та пропозицій Стратегію було схвалено.
Під час засідання було підняте питання реформування державних стратегічних комунікацій. Опитування громадської думки стосовно сприйняття реформ громадянами України свідчать про нестачу інформації про реформи. Так, лише половина опитаних під час третьої хвилі "Моніторингу сприйняття реформ", який проводить TNS Ukraine на замовлення Національної ради реформ, вказали, що чули або читали про прогрес реформування поліції, армії та боротьбу з корупцією. Найнижчий рівень поінформованості – про реформи аграрного сектору та державної власності. 13% респондентів вказали, що взагалі не чули про прогрес реформування будь-яких галузей.
Борис Ложкін, Голова Адміністрації Президента України акцентував увагу присутніх на необхідності вироблення стратегічного підходу до комунікацій. Він підкреслив, що люди не відчувають себе залученими до процесу прийняття важливих рішень у державі. На превеликий жаль у системі усього державного управління в Україні комунікація часто не є важливим пріоритетом та інструментом політики. Наразі немає достатнього розуміння, що комунікація є інтегральною складовою демократії та належного урядування. Потрібно формувати Стратегію реформи державних комунікацій.
Борис Ложкін запропонував створити при Національній раді реформ робочу групу з питань реформи державних комунікацій, котра випрацює і представить на наступних засіданнях відповідну стратегію реформи державних комунікацій та механізми її впровадження. До робочої групи увійдуть відповідальні представники від апарату Кабінету Міністрів, парламенту та Адміністрації Президента для координації дій, аби за допомогою виконавчого комітету Нацради забезпечити роботу і результат.
Довідка про Стратегію та План дій розвитку сільського господарства та сільських територій.
Стратегія визначає план розвитку аграрного сектору України та сільських територій на період 2015-2020 рр. Вона побудована на чинних стратегічних документах, зокрема Стратегії сталого розвитку "Україна – 2020" і Коаліційній угоді 2014 року, визначає довгострокову концепцію розвитку сільського господарства і сільських територій, надає базу для стабільної, передбачуваної і прозорої правової системи, спрямованої на покращення ділового клімату, протидію корупції і стимулювання інвестицій для модернізації сільськогосподарського сектору. Вона також надає підґрунтя для проведення інституціональної реформи, необхідної для ефективного контролю і реалізації. Стратегія пропонує збалансований підхід до посилення конкурентоспроможності сільськогосподарського сектору і збільшення експорту, намагаючись водночас забезпечити рівномірний розподіл наявних переваг, зокрема, за рахунок сприяння розвитку сільських територій і покращення якості життя у найбідніших регіонах, та збереження природних ресурсів і довкілля.
Стратегія є результатом безпрецедентної колективної праці. Виявлення і визначення пріоритетності потреб українського сільськогосподарського сектору і сільських територій потребувало залучення уряду та інших міністерств, представників основних донорів, серед яких Європейський Союз і його держави-члени, Агентство США з міжнародного розвитку USAID, Світовий Банк / Міжнародна фінансова корпорація, Продовольча та сільськогосподарська організація Об’єднаних Націй, Європейський банк реконструкції та розвитку, Організація економічного співробітництва та розвитку, Європейський інвестиційний банк, та країни-донори (Канада, Швейцарія та ін.), а також інтенсивних консультацій з бізнесом, неурядовими організаціями, науковими установами та суспільством загалом.